МЕТАФОРИЧНІ МОДЕЛІ «КРАСИ/ЗАНЕПАДУ» В МОВНОМУ ПОРТРЕТІ ДОРІАНА ГРЕЯ: ЛІНГВОКОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНЕ ЗІСТАВЛЕННЯ РОМАНУ О. ВАЙЛДА ТА ЕКРАНІЗАЦІЇ 1945 РОКУ

Анотація

У статті здійснено лінгвокогнітивно-лінгвопрагматичне зіставлення метафоричних моделей «краси/занепаду», що формують мовний портрет Доріана Грея в романі О. Вайлда The Picture of Dorian Gray та в екранізації 1945 року (реж. А. Левін). Матеріалом дослідження слугують текст роману та його екранізація 1945 року. Методологічну основу становить інтерпретація метафори як механізму концептуалізації та оцінної категоризації, а також зіставний аналіз прагматичних функцій метафор у самопрезентації персонажа й у структурі його взаємодії з іншими героями. Виявлено чотири домінантні моделі: YOUTH/BEAUTY IS VALUE/RESOURCE (молодість/краса як ресурс), TIME AS JEALOUS AGENT/ENEMY (час як агент загрози красі), PORTRAIT AS SOUL/MORAL RECORD (портрет як душа/моральний реєстр) та DECAY AS INSCRIPTION/SCARRING (занепад як «запис»/шрамування). Установлено, що екранізація 1945 року переважно зберігає концептуальні відповідності, однак системно модифікує їхню риторичну організацію й прагматичний вектор. Порівняння показало тенденцію до редукції образної периферії та підвищення афористичності реплік, унаслідок чого метафори частіше функціонують як високосильні директиви або самодекларації, що пришвидшують характеротворення й фіксують оцінний ракурс сприйняття героя. Найвідчутніший зсув зафіксовано в моделі PORTRAIT AS SOUL/MORAL RECORD: у кінотексті моральний сенс портрета частіше експлікується на рівні репліки, переносячи конфлікт із площини символічної інтерпретації в площину комунікативної демонстрації та контролю доступу до «істини». Зроблено висновок, що різниця між романом і екранізацією полягає не в наборі базових метафор, а в способі їхньої прагматичної роботи в мовному портреті персонажа.