ПОРУШЕННЯ ТЕМПО-РИТМІЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ: ЗАЇКАННЯ, ТАХІЛАЛІЯ ТА БРАДИЛАЛІЯ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу темпоритмічних порушень мовлення судомного та несудомного характеру, зокрема заїкання, тахілалії та брадилалії, у контексті сучасних досліджень логопедії. Актуальність теми зумовлена зростанням кількості дітей з темпо-ритмічними порушеннями мовлення. Метою роботи є здійснення теоретичного аналізу зазначених порушень, визначення їхнього місця в сучасних клініко-педагогічній та психолого-педагогічній класифікаціях, а також детальна характеристика механізмів і причин їх виникнення. У дослідженні розкрито диференціацію темпритмічних порушень судомного й несудомного характеру. Заїкання представлене як судомне порушення темпу, ритму та плавності мовлення. Натомість несудомні розлади (тахілалія та брадилалія) характеризуються патологічно прискореним або уповільненим темпом мовлення. Механізми цих розладів пов'язані з дисбалансом процесів збудження і гальмування у центральній нервовій системі: для тахілалії властиве переважання збудження, для брадилалії – гальмування, що проявляється інертністю та монотонністю мовлення. Окремо систематизовано диференційні ознаки заїкання, тахілалії та брадилалії за критеріями перебігу, мовленнєвими проявами та особливостями мозкової організації. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні сучасних наукових уявлень та систематизації диференційних ознак темпоритмічних порушень, що дозволяє чітко розмежувати судомні та несудомні форми. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для удосконалення діагностичних процедур, диференціації та розробки корекційно-розвиткових технологій для осіб із порушеннями темпоритмічної організації мовлення