ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

Анотація

Сучасне суспільство зорієнтоване на зростання різних видів міжособистісної взаємодії, у тому числі й мовленнєвої комунікації, що зумовлює посилення вимог до якості відповідної підготовки майбутніх учителів початкової школи, тобто вдосконалення комунікативної компетентності, яка забезпечить у подальшому їх активну професійну діяльність. Потреби в оновленні змісту цього процесу пов’язані з різними аспектами модернізації початкової школи: переходом до реалізації Концепції нової української школи, підтримкою її гуманізації, ідей дитиноцентризму; упровадженням принципів компетентнісного та особистісно зорієнтованого підходів у навчанні молодших школярів тощо. У соціальному аспекті важливість дослідження комунікативної компетентності вчителів початкової школи зумовлена дефіцитом мовленнєвої й особливо риторичної культури, як професійної, так і загальної (культури мислення, мовлення, спілкування). У педагогічному аспекті її розвиток спрямований на формування продуктивного, творчого мислення та ґрунтується на етичних засадах моральності, а відтак є вагомим складником формування гармонійної особистості як найбільшої цінності в демократичному суспільстві. У педагогічній діяльності вчителя комунікація є професійно значущою, оскільки супроводжує всі види роботи, а тому комунікативні вміння здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти визначені освітньо-професійною програмою «Початкова освіта» Бердянського державного педагогічного університету: «Спілкуватися академічною українською мовою в усній та письмовій формах, використовувати комунікативні стратегії, формувати в учнів здатність до взаєморозуміння, міжособистісної взаємодії». Як свідчать результати вихідного опитування (за М. Шнайдер) для виявлення професійно-особистісних потреб у формуванні комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової школи, загалом вони схвально відгукуються про методи і прийоми, які були використані на заняттях з «Основ наукового мовлення та академічної культури». Разом з тим відзначили, що найбільші труднощі в магістрантів викликали вправи практико-орієнтованого характеру щодо прогнозування ефективності власної комунікативної діяльності та аналізу педагогічного мовлення, а також визначення шляхів його постійного вдосконалення.