ПРОБЛЕМА БАР’ЄРІВ САМОПІЗНАННЯ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ В МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГОТОВНОСТІ ДО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

Анотація

У статті розкрито основні результати дослідження актуальних проблем вивчення бар’єрів самопізнання в процесі формування в майбутніх фахівців готовності до самовдосконалення. Наголошено, що бар’єри самоосмислення сприяють осмисленню, усвідомленню уявлення про себе та власну діяльність, виступають свідченням високого рівня розвитку самосвідомості, що передбачає наявність у індивіда постійного діалогу з самим собою, спостереження і самоаналізу власних почуттів, вчинків, дій. Самовдосконалення базується на самомотивації як спрямованій дії особи на актуалізацію прагнень та концентрації енергії для виконання заданої цілі. Самооцінка є важелем усвідомлення власної активності майбутнього фахівця. Обґрунтовано педагогічні бар’єри самопізнання майбутнього фахівця: відсутність мотивації до професійного самовдосконалення, втрату інтересу до навчальної діяльності, несформованість навичок самоспостереження, несистематичність пошуку помилок, аналізу результатів поточної роботи, блокування розкриття особистих інтересів і цінностей, відсутність установки на досягнення близьких і віддалених цілей, неспроможність здійснювати критичний аналіз власної діяльності. Зауважено, що проблема саморозуміння – одна з найважливіших характеристик природи особистості, форма освоєння дійсності, яка означає розкриття значеннєвого змісту діяльності, котра містить бар’єри самопізнання, забарвлена пізнавальною, творчою активністю майбутнього фахівця. На основі одержаних результатів зроблено висновок, що самопізнання майбутнього фахівця, по-перше, є основою усвідомлення особистістю себе як самоцінності, розкриття здібностей, пізнавальних можливостей, актуалізації ціннісного ставлення до учасників процесу, пошуку, підтримки й посилення важелів ефективності механізму організації професійної діяльності; по-друге, є підґрунтям та стимулом прагнення до самовдосконалення, чинником самореалізації професіонала. Воно уможливлює внутрішнє оцінювання освітнього процесу та співвіднесення з передбачуваним результатом, подальше регулювання власної поведінки відносно професійних завдань. Аналіз викладеного дає змогу стверджувати, що самопізнання полегшує самовдосконалення фахівця. Зауважено що, аналіз власної діяльності як процес осмислення професійного досвіду є інструментом подолання існуючих у роботі бар’єрів самопізнання, стимулом самовдосконалення. Тому розвиток здатності майбутнього фахівця до подолання та запобігання бар’єрів самопізнання є важливою умовою для визначення основних аспектів своєї професійної діяльності й труднощів, які виникають під час професійної підготовки. До подальших напрямів дослідження цієї проблеми належить вивчення еволюції наукових уявлень про формування професійних компетентностей майбутніх фахівців на засадах індивідуалізації професійної підготовки.