ЕКОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА, КРИТЕРІЇ ТА РІВНІ

Анотація

У статті розглянуто проблему формування екологічної компетентності у молодших школярів, яка є важливою складовою сучасної системи освіти. Сьогодні, у час, коли екологічні проблеми, зокрема зміни клімату, втрата біорізноманіття, забруднення водних ресурсів та повітря, мають глобальний характер, тому формування екологічної свідомості у дітей стає надзвичайно важливим. Саме початкова школа є тим етапом, на якому закладається фундамент для відповідальної поведінки в майбутньому. У статті детально аналізується поняття «екологічна компетентність», яке визначається як інтеграція знань, умінь, цінностей і ставлень, необхідних для вирішення екологічних проблем. Водночас розглядається взаємозв'язок між поняттями «компетентність» і «компетенція» у контексті екологічної освіти. Особлива увага приділяється структурі екологічної компетентності, яка включає три компоненти: когнітивний, емоційно-ціннісний та діяльнісний. Когнітивний компонент охоплює знання учнів про екологічні проблеми, наприклад, про глобальні кліматичні зміни або деградацію екосистем. Емоційно-ціннісний компонент спрямований на формування у школярів позитивного ставлення до природи, усвідомлення важливості її збереження та готовності брати участь у природо-охоронних заходах. Діяльнісний компонент полягає у практичному застосуванні знань через участь в екологічних акціях, зокрема сортування сміття, висаджування дерев або очищення водойм. Стаття також містить пропозиції щодо інтеграції екологічної компетентності в навчальні програми початкової школи. Важливим аспектом є використання інтерактивних методів навчання – проєктної діяльності, екологічних акцій та рольових ігор, що дозволяють школярам не тільки отримувати знання, а й активно застосовувати їх на практиці. Наприклад, шкільні екологічні клуби можуть організовувати заходи зі збирання відходів у місцевих парках або проводити навчальні заходи про важливість збереження водних ресурсів. Ці заходи сприяють розвитку екологічно свідомої поведінки та стимулюють учнів до активної участі у збереженні природи. У статті також наведено приклади ефективних практик екологічної освіти з досвіду різних країн світу, які можуть бути використані в Україні. Особливо актуальними є такі заходи, як участь у глобальних екологічних проєктах, співпраця з громадськими організаціями та волонтерськими ініціативами, спрямованими на збереження природи. Загалом, формування екологічної компетентності є важливою частиною освітнього процесу, яка має на меті виховання екологічно відповідальних громадян, здатних робити обґрунтовані екологічні рішення. Стаття пропонує рекомендації щодо вдосконалення підходів до викладання екологічних тем у школах, що допоможе створити основу для розвитку у дітей екологічно орієнтованої свідомості.