НЕБЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Ескалація збройної агресії та запровадження воєнного стану в Україні спричинили радикальну трансформацію всіх ланок суспільного устрою, серед яких особливого критичного навантаження зазнали медична та освітня галузі. Необхідність збереження ефективності освітнього процесу на тлі безпосередньої небезпеки, обмеження доступу до фізичної матеріально-технічної бази, дефіциту кадрових ресурсів та системного психоемоційного тиску зумовило нагальну потребу в перегляді наявних дидактичних підходів. Зазначено, що в цей період відбулася примусова, але інтенсивна актуалізація гнучких траєкторій навчання на базі широкого впровадження дистанційних та змішаних технологій. Окреслені проблеми, що виникають під час організації освітнього процесу в закладах медичної освіти в умовах воєнного стану: забезпечення фізичної та психологічної безпеки всіх учасників освітнього процесу, кадровий дефіцит, технічні та організаційні бар’єри дистанційного навчання, криза практичної підготовки та психоемоційне перевантаження, які мають системний характер і потребують комплексного осмислення. Мета статті – проаналізувати особливості організації освітнього освітнього процесу в умовах воєнного стану та розробити заходи з покращення професійної підготовки фахівців медичної галузі. За результатами дослідження запропоновано такі перспективні напрями розв’язання виявлених проблем: психологічна підтримка та збереження контингенту студентів і кадрового потенціалу закладів освіти, розробка та впровадження методичного забезпечення для дистанційного, змішаного та гібридного навчання і застосування сучасних онлайн-платформ, розробка та застосування симуляційних технологій, постійний моніторинг з подальшою адаптацією освітнього процесу. Зазначено, що воєнний стан не лише виявив системні вразливості медичної освіти, але й стимулював активний пошук інноваційних рішень, спрямованих на збереження якості підготовки фахівців охорони здоров’я в екстремальних умовах. Комплексний аналіз цих проблем і напрацьованих практик є надзвичайно актуальним для подальших досліджень із розвитку освітньої системи в умовах тривалої кризи та повоєнного відновлення.