ФАСИЛІТАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ: РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЇЇ УСВІДОМЛЕННЯ ТА НЕОБХІДНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність фасилітаційної діяльності в умовах трансформації сучасної освіти, що характеризується утвердженням гуманістичних цінностей, партнерської взаємодії та суб’єкт-суб’єктних відносин між учасниками освітнього процесу. Проаналізовано еволюцію поняття «фасилітація» – від його становлення в межах гуманістичної психології до сучасного педагогічного трактування як професійної діяльності, спрямованої на створення психологічно безпечного середовища, підтримку саморозвитку особистості та організацію ефективної групової взаємодії. Визначено, що педагогічна фасилітація постає як інтегративний феномен, який поєднує управлінський інструментарій керівника закладу освіти та педагогічну технологію викладача/вчителя, орієнтовану на розвиток здобувачів освіти. Метою статті є аналіз результатів емпіричного дослідження рівня обізнаності та ставлення до фасилітаційної діяльності серед керівників закладів загальної середньої освіти, педагогів, викладачів закладів вищої освіти та студентів педагогічних спеціальностей. Для досягнення мети застосовано комплекс теоретичних (аналіз, синтез, узагальнення наукових джерел) та емпіричних методів (анкетування, кількісний і якісний аналіз даних). Опитування проведено за допомогою сервісу Google Forms; у ньому взяли участь 420 респондентів. Результати дослідження засвідчили варіативність підходів до розуміння сутності фасилітації: від процесу сприяння навчанню через колективне обговорення до стилю управління, що ґрунтується на принципах самоорганізації та партнерства. Більшість респондентів визнають значущість педагогічної фасилітації для створення ситуації успіху, розвитку особистісного потенціалу, формування відповідальності та забезпечення продуктивної комунікації. Виявлено, що фасилітаційні підходи реалізуються як у навчальній, так і в управлінській діяльності, інтегруючись у різні формати освітньої взаємодії. Водночас частина опитаних продемонструвала недостатній рівень усвідомлення теоретичних засад фасилітації, що актуалізує потребу в системному формуванні фасилітаційної компетентності. Узагальнення отриманих даних дає підстави стверджувати, що фасилітаційна діяльність розглядається як універсальний інструмент модернізації освітнього процесу та управління закладом освіти. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням моделей упровадження фасилітаційних технологій та оцінюванням їх впливу на якість освіти й професійний розвиток педагогів.