ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ПІДЛІТКІВ З ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ В ІНКЛЮЗИВНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Анотація

У статті розглядається проблема соціально-психологічної адаптації підлітків із ДЦП у контексті реформування української освітньої системи, що спрямоване на інтеграцію осіб із особливими освітніми потребами. Аналізуються основні аспекти соціально-психологічної адаптації, включаючи формування соціальних навичок, розвиток емоційної стійкості та здатність до соціальної взаємодії. Належним чином організована підтримка допомагає не тільки адаптуватися до соціального середовища, але й сприяє особистісному розвитку, професійному самовизначенню та підвищенню рівня комунікативної компетентності. Водночас відсутність або недостатність підтримки може призводити до серйозних негативних наслідків: соціальної ізоляції, замкненості, надмірної уваги до власного діагнозу та зниження самооцінки. Це, у свою чергу, погіршує психоемоційний стан підлітків і ускладнює їх інтеграцію в суспільство. У статті відзначено, що інклюзивне навчання підлітків із ДЦП у закладах загальної середньої освіти створює можливості для покращення їхнього соціально-психологічного стану, розвитку комунікативних і соціальних навичок. Проте цей процес часто ускладнюється через обмеженість ресурсів, недостатню підготовленість педагогів до роботи з особливими дітьми та можливу невідповідність освітніх методів. Автори підкреслюють необхідність комплексного підходу до адаптації, який включає не лише педагогічну, але й психологічну підтримку, що сприятиме кращій соціальній інтеграції підлітків із ДЦП. Зазначається, що соціально-психологічна адаптація підлітків із ДЦП пов'язана з необхідністю пристосування до змін у соціальному середовищі або нових умов, коли звичні моделі поведінки та особистісні настанови втрачають ефективність. Важливим фактором у цей період є належно організована психолого-педагогічна підтримка, яка суттєво впливає на подальше життя підлітка: правильна допомога сприяє успішній соціальній інтеграції, тоді як недостатня або неправильно спрямована робота може призвести до таких негативних наслідків, як соціальна ізоляція, замкненість і підвищена увага до власного захворювання, що погіршує психоемоційний стан підлітка.